хороший

-а, -е.

1) Який має позитивні якості або властивості; який своїми якостями цілком відповідає поставленим вимогам; такий, як треба; прот. поганий. || Який заслуговує схвалення: досконалий. || Схвальний, приємний. || Те саме, що милозвучний. || Гарний, справжній (про життя). || Корисний, потрібний. || Нічим не затьмарений (про настрій, душевний стан і т. ін.); піднесений. || Викликаний приємними почуттями, добрими намірами. || Ясний, тихий, теплий, сонячний (про погоду, пору дня, року і т. ін.). || Який приносить щастя, радість, задоволення, насолоду і т. ін. || Який віщує щось добре. || Позитивний, гарний (про враження, думку і т. ін.). || Сумлінний, самовідданий. || Досить значний своєю кількістю або силою свого вияву; рясний, чималий. || у знач. ім. хоро́ше, -шого, с. Щось позитивне, світле, щасливе в житті людей.

2) Який відзначається позитивними моральними якостями (про людину); прот. поганий. || Гарної поведінки, слухняний, здібний (про дітей, молодь). || Надійний, вірний. || Уживається в звертанні (перев. зі сл. мій, моя і т. ін.); дорогий, любий.

3) Досвідчений, вмілий, добрий фахівець. || Високого рівня, досконалий, майстерний і т. ін. (про твори мистецтва, літератури тощо та їх виконання).

4) Який має привабливу зовнішність, гарні риси обличчя; вродливий. || Приємний для зору, красивий, гарний (про риси обличчя, очі, постать і т. ін.). || Відвертий, щирий (про погляд). || Приємний на вигляд, привабливий, який відзначається певною гармонією (про предмети).

5) Зв'язаний з іншим дружбою, приязню, симпатією тощо; близький. || перед ким, з ким, до кого. Прихильний, уважний до кого-небудь.

6) Родовитий, славетний. || Цілком достойний, порядний, гідний шани.

7) Добротний, гарний, ошатний (про одяг, убрання і т. ін.).

8) розм. Уживається для вираження іронічного ставлення до кого-, чого-небудь, для зневажливо-несхвальної оцінки когось, чогось.